У Росії професійно-технічні учбові заклади з'явилися на початку 18 століття. У перші роки Радянської влади діяли профшколи, школи-клуби, учбово-показові майстерні, школи учнівства. У 1918 році введено обов'язкове навчання підлітків 15-17 років, що працюють на підприємствах і в установах. У 1920 році затверджено «Положення про професійно-технічні школи», а в 1921 році – положення «Про заводське учнівство в металообробній промисловості», «Про школи фабрично-заводського учнівства» (ФЗУ), в 1923 році – нове Положення про школи ФЗУ. У 1940 році створена система Державних трудових Резервів СРСР, якою передані школи ФЗУ, організовані в ремісничі, залізничні училища і в школи фабрично-заводського навчання (ФЗО). У роки Великої Вітчизняної війни училища і школи трудових резервів зіграли видну роль в підготовці робочих кадрів для галузей оборонної промисловості. На ряду підприємств, особливо в східних районах, вихованці трудових резервів складали понад 50 % всіх робочих. 20 тисяч учнів і працівників училищ і шкіл за допомогу фронту нагороджено орденами і медалями. У 1958 році Державні Трудові Резерви перетворені Державну систему професійно-технічної освіти з основним типом учбових закладів – міськими і сільськими профтехучилищами (ГПТУ і СПТУ). У 1969 році почався розвиток профтехучилищ, які разом з робочою професією давали загальну середню освіту. У 1923 році в Аккермані «Суспільство захисту сиріт першої світової війни» під головуванням генерала Посташа створило школу «Мистецтво і ремесло» (Арте ши месерий) з трьома секціями: столяри, шевці і кравці. У 1923 році було 28 учнів 1924 року 40 1925 року 51 1926 року 97 1927 року 127 З 1928 року по 1933 рік школа називалася «Ремісниче училище». Школа виконувала приватні замовлення з матеріалів замовника. 50 % від виручки розподілялися між сиротами війни, які виконували роботу. Майстрові і житлові кімнати учнів розташовувалися в будівлі по вул. Котовського. З 1934 року по 1940 рік ця школа була організована в чотирирічну індустріальну гімназію, а пізніше індустріальний восьмилітній ліцей, який також розміщувався по вул. Котовського. У ці учбові заклади зараховувалися учні, чотири класи початкової школи, що закінчили, на конкурсній основі, тобто складали вступні іспити. 28 червня 1940 року Бесарабія возз'єдналася з Радянським Союзом. Була введена радянська система освіти. Але Велика Вітчизняна війна, що незабаром почалася, а потім з 26 червня 1941 року знов окупація нашого краю фашистськими і румунськими військами не дала відродитися ремісничому училищу. У будівлі гуртожитку по вул. Котовського з 30 червня 1940 року по 26 червня 1941 рік розміщувалося штаб п'ятого швидкісного бомбардувального авіаполку, який пізніше був перетворений у восьмий гвардійський бомбардувальний авіаційний полк. Румунські власті відновили Індустріальний ліцей, організувавши в нім навчання і виховання по французькому зразку. У 1941-1942 рр. директором ліцею був Серак Флоріан, а потім Сімеон. Для учнів була введена спеціальна форма. У ліцеї спеціалізація йшла по чотирьох професіях: слюсар, тесляр, коваль, бляхар. Основною учбово-виховною одиницею був клас на чолі з викладачем, де вивчалися історія, географія, логіка, фізика, хімія, алгебра, геометрія, арифметика, румунський, німецький, французький мови, світова і румунська література, технічне і орнаментальне креслення. Фізкультура велася факультативно, відвідувалася за бажанням. Заняття проводилися щодня в першу зміну по чотири години. Після обіду три учбові години занять йшли по майстерням. Тут майстри виробничого навчання викладали спецтехнологію і матеріалознавство. Було 8 майстерень. Що вчаться перших і других класів тренувалися на учбових завданнях і лише з третього класу допускалися до виконання замовлень. Кожен учень мав своє робоче місце і свій інструмент. Після закінчення восьмого класу учні отримували документ про середню індустріальну освіту і могли вступати до будь-якого технічного ВУЗУ Румунії, Франції, Німеччини. 23 серпня 1944 року наше місто було звільнене. Відступаючи, колишні господарі забрали все устаткування майстерень і інструменти. Нелегко було наново оснащувати майстерні, підбирати викладацьких кадрів. Адже ще йшла війна, в країні панували голод і розруха, треба було відновлювати народне господарство. Багато труднощів припали на долю колишнього фронтовика, першого директора нашого училища СУДАКОВА Анатолія Микитовича. Він очолив училище з 20 жовтня 1944 року по листопад 1946 року. Першими вчаться були в основному сироти, безпритульники, які знаходилися на повному державному забезпеченні. Заняття почалися з січня 1945 року. Учбові класи, майстерні і гуртожитки розташовувалися по вулиці Котовського. На місці нинішнього учбового корпусу по вулиці Ізмаїлом була зруйнована лікарня. На її фундаменті з 1962 року почали будувати учбовий корпус. Третій поверх був добудований в 1974-1975 рр. За період свого існування, після 1944 року училище міняло свої назви, залежно від потреби народного господарства. Перша його назва – ремісниче училище № 1- механізацій сільського господарства. З 1953 року – ремісниче училище механізації сільського господарства № 8. З 1956 року – будівельна школа № 5. З 1958 року – будівельне училище № 10. З 1962 року – професійно-технічне училище № 10. З 1969 року – середнє професійно-технічне училище № 10. З 2005 року – професійний будівельний ліцей. Окрім будівельних спеціальностей нинішній будівельний ліцей у минулому готував:

· Ковалів вільного кування • Трактористів • Слюсарів по ремонту автомобілів і тракторів • Слюсарів – інструментальників • Токарів – універсалів • Столярів – червонодеревників • Механіків – водіїв бавовнозбиральних машин • Шваль, операторів швейного устаткування В різний час учбовий заклад очолювали директори училища: 1. Судаків Анатолій Микитович з 20 жовтня 1944 по жовтень 1946 р. 2. Стоянов Ілля Олександрович листопад 1946 по серпень 1953 р. 3. Дуплей і.В. травень 1954 по вересень 1956 р. 4. Авраменко і.Я. липень 1960 по вересень 1962 р. 5. Андрієнко Григорій Платоновіч липень 1960 по вересень 1962 р. 6. Хромов Іван Юхимович вересень 1963 по вересень 1973 г 7. Кожевников в.К. 22.10.1973 по 20.02.1981 р. 8. Малигин Віктор Антонович 31.03.1981 по 23.08.1983 р. 9. Шишковец Сергій Володимирович 23.08.1983 по 16.02.1987 р. 10. Елісєєва Алла Андріївна 02.06.1987 по травень 1996 р. 11. Береснев Ігор Павлович травень 1996 по теперішній час

З 1 вересня 2005 року наказом № 5 директора ПТУ – 10 реорганізовано в Державний професійно-технічний учбовий заклад «Білгород-Дністровський професійний будівельний ліцей».

В даний час ліцей готує кваліфікованих робочих із здобуванням загальної середньої освіти по спеціальностях:

· Штукатур, облицовщик-плиточник, маляр • Столяр будівельний, тесляр • Електрогазоварщик • Каменяр, штукатур • Монтажник по монтажу санітарно-технічних систем і устаткування Без здобування повної загальної середньої освіти за фахом: • Каменяр

На базі ліцею працює регіональний учбово-практичний будівельний центр компанії «Хенкель Баутехник (Україна)» з навчанням сучасним технологіям «Ceresit». У ліцеї є спортивний зал, бібліотека. Працюють різні спортивні кухлі. Ліцей має відповідну матеріально-технічну базу, яка постійно удосконалюється відповідно до сучасних вимог.